Бережна І.Ю.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету

Психологічні аспекти врахування темпераменту студентів в процесі навчально-виховної роботи

Освіта і навчання є основними, хоч і не єдиними шляхами виховання особистості. Чим свідоміше й активніше відбувається процес оволодіння знаннями, тим більше зростає значення цих знань у формуванні наукового світогляду кожної людини. Але навчальна діяльність ніколи не буває справою чистого інтелекту. Навчання успішно досягає своїх освітніх і виховних цілей за умов, якщо в ньому враховується залежність його можливостей від індивідуальних особливостей кожного окремого суб'єкта навчальної діяльності.

Здійснюючи індивідуальний підхід до особистості студента в навчально-виховній роботі, обов'язково необхідно враховувати саме тип темпераменту, знати особливості його прояву, з метою досягнення найбільших успіхів у вихованні майбутніх фахівців та формуванні позитивного ставлення до навчання у вищій школі.

Зазвичай, ми маємо справу з переважними, тобто домінуючими особливостями типу вищої нервової діяльності, оскільки люди з класично виявленими темпераментами зустрічаються дуже рідко.

Студенти, з домінуючим холеричним типом темпераменту, помітні вже при першій зустрічі з ними. На заняттях вони здебільшого неспокійні, довго не можуть зосередити увагу, її відвертає найменший подразник. Переважання процесів збудження над процесами гальмування, що властиві даному типу нервової діяльності, яскраво проявляються у нестриманості, підвищеній емоційності, прямолінійності. Звідси і виразна міміка, різкі жести, поривчасті рухи.

Для таких студентів характерна велика активність та енергія, що позитивно впливає на навчальну діяльність та робить холеричний темперамент соціально цінним, особливо, якщо їм наділені люди, які мають серйозні наміри великого суспільного значення. Дані студенти в умовах, що вимагають швидких та рішучих дій, проявляють себе з позитивної сторони: швидко розуміють сутність питання чи проблеми та знаходять необхідні рішення, проявляють ініціативу, діють з великим емоційним підйомом. Такі студенти ефективно працюють за умов неординарності дій, зміни способів або типів роботи.

Негативну оцінку студенту-холерику припустимо застосовувати в дуже енергійній формі та настільки часто, наскільки це необхідно для поліпшення його навчання.

Викладач повинен враховувати надмірну рухливість таких студентів, саме він може визначити оптимальний та потрібний темп заняття.

Студенти-сангвініки легко переключаються з одного виду діяльності на інший але не люблять одноманітної роботи. Вони контролюють свої емоції, активно контактують з оточуючими та швидко пристосовуються до нових обставин. Такі студенти швидко виконують поставлені перед ними завдання, але можуть швидко та легко про них забути, якщо зацікавляться новими. Тому викладач повинен творчо підходити до підбору завдань для студентів даної категорії, з метою підтримання цікавості та високого рівня працездатності, а також ставити нові, цікаві завдання, які б вимагали від студентів зосередженості та високо рівня концентрації уваги.

Взагалі, І.П.Павлов сангвінічний темперамент визнав як найбільш досконалий.

Студенти-флегматики спокійні, врівноважені, повільні у рухах, мало енергійні. Таких студентів рідко можна побачити схвильованими, їм не притаманні афективні прояви особистості. Перш ніж приступити до виконання певного завдання студент певний час обмірковує свої дії, прийняті рішення виконує витримано, спокійно. Студентів даної категорії необхідно залучати до активної діяльності і зацікавлювати, а також не бажано переключати з одного виду діяльності на інший.

Студенти-меланхоліки уникають надмірного спілкування та почувають себе дискомфортно, коли потрапляють у нові обставини чи ситуації. Все нове та незвичайне у таких людей викликає гальмівний стан. Проте, у сприятливій обстановці, такі студенти почувають себе спокійно та працюють дуже продуктивно.

Для оптимізації навчальної діяльності студента-меланхоліка необхідно вчасно оцінити його успіхи, рішучість, волю, а негативну оцінку слід використовувати з великим застереженням, пом'якшуючи її негативні дії.

Важливо пам'ятати про те, що від темпераменту залежить, як саме людина реалізує свої дії, і не залежить – їх змістовна частина.

Індивідуальний підхід до студентів – це важлива складова частина методики навчально-виховної роботи викладача.

Передумовою ж здійснення індивідуального підходу є знання індивідуальних особливостей кожної окремої особистості.

Ігнорування типологічних особливостей центральної нервової системи студента не принесе користі ні викладачам, ні батькам, ні, насамперед, особистості самого студента, що розвивається.

Уміння індивідуально підходити до кожного суб'єкта навчальної діяльності

під час роботи з ним є важливою та невід'ємною якістю педагогічної майстерності викладача.

У методичній роботі вищої школи потрібно більше уваги приділяти саме питанням індивідуального підходу до студентів з метою досягнення найвищої результативності в процесі навчально-виховної роботи.